Все не так, як завжди- безнадійно, і страшно, і сумно.
Обпікає, як полум'я, серце тужлива печаль.
Ну навіщо, скажи, скажи - хіба це розумно?..
А улітку ночами співає замріяний коник-скрипаль.
А улітку ночами яскраво так світяться зорі
І шепочуть у гіллях дерев таємниці століть...
Тільки Ти, Боже, знаєш мої всі думки неозорі,
Лиш Тобі в тишині можу серце без страху відкрить.
І розквітне душа, і наповниться темрява світлом,
Бо я вірю, що Ти - це Дорога, в Правда, й Життя.
Хай минають роки, відлітаючи стомленим вітром -
Лиш з Тобою, Ісусе, щасливе моє майбуття.
Я вiрю!
© Copyright: Мария Борзенко 2, 2021
Свидетельство о публикации №121053105266
Свидетельство о публикации №121053105266
Рецензии