Мої пташата визріли до строку
І, як завжди, нажаль, мені шкодА
І журавля у небі, і сорОку.
Пасує їм – І “горе-не-біда”.
СтоюЮ на дню байдужому, супрОти;
Не зважую на витримку чиюсь,
Я, все-таки, у прОсторі спільнОти
Зозулячого пІдступу боюсь.
Для мене біль – гіркоОтніше отрути,
На рівні серця – Опік ножовИй.
Якщо мене узбоОчина окрУтить,
Скоріше, буду... мЕртвенно-живий.
Мертвенно-живий
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121052805032
Свидетельство о публикации №121052805032
Рецензии