Брели воли
Брели воли пісками, курно,
Неквапно плив за ними віз,
Від Сонця марево марудно
Дивилось в очі з під коліс…
Тяглася спека, вздовж, шляхами –
Край поля річечка вилась.
Дзвін полинав здалека, з храму.
Сріблилась ніжна ковила…
І край мій рідний в осокорах,
Як пісня в травах польових –
Полями віявся фольклорно
В красотах Божих, вікових...
Цей спокій, від Природи горній *,
На роздуми давав ще час.
Тепер за грішми у погоні…
Згоріла мудрості свіча?
05.07.2011р - 28.05.2021г.
* горній - високий, духовний
Брэлы волы
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2021
Свидетельство о публикации №121052803353
Свидетельство о публикации №121052803353
Рецензии