Леся Украинка. Вiдповiдь

пераклад на беларускую мову

Адказ

Мне не шкада, што я цябе кахаю,
Ды  нашыя сцяжынкі разыйшліся.
Ты толькі ў сэрцы ціха адгукніся,
Бо я цябе, каханы мой, чакаю.
І для цябе  маё каханне – згуба,
Ты, нібы дуб, высокі і магутны.
Я ж, нібы плюшч, ужо стары і смутны, –
Плюшчу абдымкі губяць сілу дуба.
Ды  без прытулку плюшч зялёны вяне,
Я не завяну, я знайду руіны
І сцены  апрану, нібы  галіны,
Зялёны  плюшч  аздобаю ім стане.
Ласкавы ветрык да мяне імкнецца,
Ён прынясе мне водгукі размовы
Ад дуба любага з яго дубровы, –
Навек каханы ў сэрцы застанецца.

оригинал

 Відповідь

Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, –
І спогад любих літ повік не згине.
1891р.