Травневий дощ... Наталiя Харiв

Оригiнал:


Травневий дощ видзвонює по шибці,
Немов ножем він ріже по душі.
Лежу собі з травневим квітом в думці,
Але, чомусь, не пишуться вірші.
Той дощ шумить. Зриває квіти щастя,
Під ноги стелить і бузок й жасмин.
Скажіть,чому , навіщо це воздасться,
Як дощ травневий лишиться один?
Йому самотньо не буде у травах,
У тому цвіту, що зривав без сліз?
Не чує дощ. Самотньо лине - лине.
Не чує дощ. Він ж болю не терпів.
Травневий дощ видзвонює по шибці.
Немов ножем він ріже по душі.
Чому так гірко робить дощик квітці?
Чому без рим не пишуться вірші?
@Наталія Харів


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


...А майский дождь по форточке лупцует,
Ножом как будто режет сын стихий.
Лежу себе и майский цвет рисую
В душе...но вот -- не пишутся стихи!..
Тот дождь шумит. Срывает  цвет он счастья
И стелет под ноги сирень, жасмин...
Зачем?..кому такой букет воздастся,
Коль майский дождь останется один?!..
Знать, неприкаянно ведь  будет в травах
И в тех цветах, что он срывал без слёз?..
Не слышит дождь. Он льётся без управы.
Не слышит дождь...Он боли воз не вёз...
Жестоко он по окнам лупит, лупит,
Не ощущая шока для души.
На сердце горько так у тех, кто любит...
К тому ж, без рифм не пишутся вирши...


Аватар Автора оригинала