Дорогiй племiнницi Мартусi

Все щось в житті буває незабутнім…
Травневий день той особливим був,
Народження і злети у майбутнім,
Але ту мить ніхто з нас не забув.

Появлення твого усі чекали
І нам Господь тебе подарував,
Сліз радості ми зовсім не ховали,
А доленьку Всевишній гаптував.

Збігає час, немов гірські потоки,
І день за днем невпинно так біжить,
Твій перший сміх і перші твої кроки…
Для всіх була хвилюючою мить.

Так непомітно ті роки минали
І з пуп’янка ось квітка розцвіла,
В теплі душевнім всі тебе плекали,
Любов’ю поливали, щоб росла.

Ти виросла, любов’ю оповита,
Господь відкрив тобі шляхи усі,
Немов росою чудо-квітка вмита,
Ти в розквіті, в усій своїй красі.

Хай успіхи в житті твоїм рясніють,
Хай стелиться дорога-оксамит,
А мрії не згасають, а й – зоріють,
Хай іскрами летять, мов з-під копит.

Хай кожен день дарує нову мрію,
Ти впевнено до здійснення крокуй,
Нехай ніщо не спопелить надію,
А від падінь ніколи не сумуй.

Після падінь завжди бувають злети,
Й злітатимеш все вище, ніж була,
А кожен крок – це сонячні сонети,
Що процвітанням доля нарекла.

Й надалі квітни у саду щасливім,
Нехай Господь тебе оберіга,
Купайся в щасті, мов у літній зливі,
Бо ти для нас, Мартусе, дорога.

26.05.2021 р.