Вiдходять друзi... Эмiль Дубров
Відходять друзі... Тихо, по однОму...
Шкод; мені, та я їх не суджу,
Ось ще один, відірваний від дому,
Пішов... Подався тихо за меж;.
А так любив село і рідну хату! i
Город доглянутий, стежину до води,
Любив в неділю прогулятись садом...
Або по вулиці пройтись туди - сюди!
Любив на лавці посид;ти, під каштаном,
Вітаючи прохожих звідтіля...
Та вже немає друга... Вже не встане...
Нехай приймає, матінка-земля.
Не знаю скільки, буду ряст топтати,
Та фраза крутиться, затерта, в голові,
Тож мушу, друзi, вам її сказати...
Ви в пам'яті моїй завжди живі!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Друзья отходят...деликатно, скромно,
По одному...мне жаль, но не сужу.
Ещё один, отораванный от дома,
Ушёл...Подался тихо за межу.
А так любил село своё и хату!
Ухожен огород...и есть вода...
И в выходной любил пройтись он садом...
А то вдоль улицы -- туда-сюда!..
Любил присесть на лавку под каштаном,
Приветствуя прохожих издаля...
Да нет уж больше друга...Он не встанет...
Пусть принимает матушка-земля.
Не знаю, сколько самому топтаться,
Но фраза крутится, пронзая сквозь года.
И должен вам, друзья, её сказать я:
Вы живы в моей памяти всегда!
Аватар - фото Друга - Автора оригинала
Свидетельство о публикации №121052603958