Дивокрай

МІЙ КРАЙ

Мій край багатий на дівчат вродливих,
А ще на клени й сиві явори,
Хай не ростуть банани і оливи –
Всім серцем я до нього прикипів.

Які пісні тут, диво-передзвони,
Яке тут синє лоно у небес!
А як візьмуть дівчата до полону,
То чуєшся Ісусом, що воскрес!

Тут зорі й місяць в світлий день не в’януть,
Духм’яні липи – зваби солодійств,
І квіт шипшини так жагуче п’янить
І дуб із сонцем міряє на зріст.

Мій край чорниць, суниць, червоної калини,
Мій край розкошів трав і запашних грибів,
Хай не ростуть банани і оливи –
Всім серцем я до нього прикипів!

©  Григорій Васянович

;;;;;;;;;

НЕ ЗАБУТИ

Цього краю ніяк нам не забути
Допоки парубки там, як і ти.
Така краса, що всього й не збагнути,
Тому я завжди мрію туди йти.

Там явори й високії тополі,
Дзюрчать струмки й пташиний переспів,
Краса така ще є й на видноколі,
Нема таких, сюди хто б не хотів.

А парубки, немов дуби кремезні,
Беруть в обійми ніжно залюбки.
Та ще й стрункі смереки й височезні,
Й протоптані, як змієчки, стежки.

Хоч подумки, але туди я лину,
У край, де народилась і зросла,
В село своє, Карпатськую перлину,
В життя доросле звідки я пішла.

І не вертать туди, повір, не можу,
Бо там коріння, витоки мої,
Подумки я часто там проходжу,
І спогади нотую я свої.
24.05.2020 р.

© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020