Вишиванки, наче доля,
Наче квіти серед поля,
Так гаптовані, вишивані вони.
Все тепло у них вкладали
І з любов'ю вишивали –
Повелося так у нас із давнини.
В вишиванки вклали душу,
Я традицій не порушу,
Вишиванку,як святиню бережу.
Кожен хрестик і мережка,
А стібок – життєва стежка,
Все життя я нею дуже дорожу.
Їх у спадок передали,
Вишивати їх навчали,
Вишиванка – це родинний оберіг.
Ще й орнамент-візерунок,
Старовинний це дарунок.
Скільки долею вишивано доріг.
Вишиванки одягаєм
І пісні про них співаєм,
Гордимося вишиванками усі.
Вишиванки всюди з нами,
Із молитвою й думками
В незрівнянній цій вишиваній красі.
22.05.2021 р.
Старовинний дарунок
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121052305265
Свидетельство о публикации №121052305265
Рецензии