Вечір заходить в самісінькі жили,
сповнені кров'ю червоного сонця,
те що купалося в дніпрових схилах,
те що відбилося в озерному оці,
серпень у спеці іде у конечність
Я не завершусь, напевно, не скоро
Доле, згадай на хвилину про гречність,
Я ні до кого не мала покори.
Дніпре і Києве, ви моє панство,
Щоб я робила в іних товариствах?,
Що є для мене можливість та шанси?,
Як загубити намисто у місті
Веч р заходить в сам с ньк жили
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121052304291
Свидетельство о публикации №121052304291
Рецензии