Бджiлка Майя

Бджілка Майя десь літала,
Та застигла у смолі,
Ні не чорній... хвойній...вогняній,
Бджілка Майя спала в бурштині,

Бджілка Майя довго спала,
Бачила жахливі сни,
Не сміялась, не літала,
У відміні трудодні, '

Бджілка Майя сумувала,
Де ж її сім'я!?
Може вже вони посохли?
Але я ж іще жива!

Бджілка Майя розлютилась,
Почала шкребтись,
Камінь той не піддавався,
Не робився "трісь",

Бджілка Майя нотувала,
Камінь стукаючи скрізь,
-Я тобі кажу, що я літала,
 Ну ти впертий. Схаменись!

Камінь наче і не проти,
Відпустить трудягу у поля...
Довго все ж відпочивала,
Та і Майя Бджілка вже стара,

-Як мені без тебе бути?
 Бджілка радості моя!
 Що тепер робити маю?
 Ти для мене вся сім'я.

-Я прошу не сумувати,
 Ти давай колись!
 Час мені попрацювати,
 Наш ось шлях. Дивись:
 Нас дістануть з під землі,
 Глибоко в розорах,
 Ти розколений лежи,
 Ну і я теж поряд,
 Швидко знайдуть і тебе,
 Камінь ти дорогоцінний,
 Пошліфують, приберуть,
 У прикрасах виглядатимеш відмінно,
 Вір мені, бо я то знаю!
 Політала по землі,
 Долі ліпшої нам бажаю,
 Час вже статися сім'ї,
 Зачекались соти,
 Гине в квітах мед,
 Повне поле для роботи,
 Ти тримайсь мене.

-Я не знаю, що сказати,
 Довго був я під землею,
 Я не хочу сумувати!
 Та й за бджілкою Майєю!

-Ти не будеш сумувати!
 Часу не має стільки у доби,
 Будеш жити і гуляти,
 Увесь світ побачиш ти!

-Я не знаю... я вагаюсь,
 Що то буде... що то там подалі?
 Обіцяєш залишитись?
 Так довго ти жила в мені...
 Відчуваю, не спиню,
 Зараз я розколюсь навпіл,
 Так тебе звільню,
 Разом вирушим до мрій!
 Знай, на дно не тягне камінь,
 Той, що так тебе зберіг.