А річка тече та й тече;
А вітер у пору розпУку,
На ліве-на-праве плече,
Кладе нею пОвію руку.
Така не ухАпна вона:
Її поберЕжного шАлу,
Можливо, і зовсім невдАло,
На вітер відхлЮп долинА.
І їй дорікати не слід.
Природно. Довічності вИтвір.
Над річкою – Сонячний Світ.
Тож, нАщо їй — вітер !?.
А рiчка - тече
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121052303488
Свидетельство о публикации №121052303488
Рецензии