Запахло осінню, і невимовним сумом,
Я майже кожен день пишу вірші.
Мої стурбовані, печальні думи,
Десь загубилися у схованках душі…
Мене вражають не стандартні віти,
Вони мене дратують без листків,
І птахи змушені від нас летіти,
До теплих і чаруючих країв.
Це друга осінь…я дивлюсь на тебе,
Ти залишаєшся весною, але очі,
Вони не символ вже отого неба,
Мені підставили "підніжку" в темній ночі.
Я мовчки сплюнув…треба говорити,
Але в гортань ударили зі злістю.
Мені вже важко в Місті цім ходити,
Мене стискає…міцно…міцно…міцно… 2011р м Київ
Невимовний сум
© Copyright: Харенко Тимофей Николаевич, 2021
Свидетельство о публикации №121052204827
Свидетельство о публикации №121052204827
Рецензии