Самотнiсть у мережi

 Так байдужості стало багато, що кортить привідкрити всі вікна.
 Спустошила завіса багаття. За спиною не виросли крила.
 Все минає ночами та днями, і спливає хвилина, як мрія.
 До природи так добре втікати, коли Бог спонукає до віри. 

 Розбивається вщент все минуле, і теперішнє, як у лаштунках.
 Очі небо під вечір не стулить. Візьме сонце тихенько на руки.
 Відображення стане не Всесвітом, а космічним питанням у реченні.
 На самотність мереж соціальних стали люди назавжди приречені.

 Прокидаєшся, вмить усвідомивши, що життя повернути не вдасться.
 Ніби доля нечистим зурочена. Йти вперед та у прірву не впасти.
 Все спливає. Важливо лиш встигнути, адже роки біжать, як нестримні.
 Час проходить від вересня в вересень. І сезони такі швидкоплинні. 

 Не відчути кохання з взаємністю, заховавшись так щільно у кокон.
 Притаманні ознаки даремності, та не в'ється від спогадів локон.
 Травень знову близький до завершення. І розставлені крапки над "і".
 Тане в роті морозиво з крихтою. І до кави смакує сир Брі.

 22. 05. 2021