Пiвень кричить як дурний

Півень кричить як дурний,
З ліжка усіх підійма...
Тільки-но бачила сни,
Та їх одразу нема!

Півень, ще трохи мовчи!
Бо я з коханим у снах,
Тебе задобрити чим,
Може, мішечком зерна?

Хлібом чи сиром хіба,
Ну, що ти гребенем вбік,
Бо без милого журба,
Як пояснити тобі?

Бо лише сни в мене є...
Милий – лише тільки в снах,
Годі співання твоє!
Ах, якщо б ти все це знав!

Півня у ліжко візьму,
Подихом гребінь зігріло,
Дуже самотньо йому,
То вже й кричить "Кукуріку!"

Курочку кличе собі,
Тож у сусідів візьму,
Друзі з тобою в журбі
Півень замовкни тому.

Курочку куплю ще й дві,
Будеш тоді як король,
Але не хочу собі
Так купувати любов.

Півень зігрів гребінок,
Очі заплющив в теплі,
Дивлюсь одна у вікно,
Зіроньки бачу в ночі.

Може нахлине зоря,
Півень розбудить весь світ,
Крізь океани моря,
Милий збагне сам не свій.

Отож, хай півень кричить,
Вільно як просить душа,
Збудити милого чим?
Довно же він поспіша!