По вулицях наче написаних,
Крокують безбарвні люди.
У пошуках щастя та істини.
В гріхах помирають всюди.
Сіріє прозоре повітря,
Цей ранок мене надиха.
А люди читають повір'я...
І мріють про різні дива.
Здається:всім людям щось треба,
Щоденні дрібнотні справи,
Земні,нескінченні потреби,
Та що ж їхню душу давить?
Тумани.Осінні... невинні,..
Бульваром іду. Я не знаю,
Як зміг зберегтися донині,?
Тепер лиш Христос утішає...
По вулицях..наче стривожених,
Проходжу і згадую з сумом.
Руїни душі попустошені,.
Гріхом понівечені думи...
Невинні осінні тумани,
Де був у грixах без надії,
Світськими без сенсу думками,
Змінитись на краще я мріяв.
Христос, Вiн зцілив мою душу,
В житті знов з'явилась надія!
I серце камінне зворушив,
Від цього завжди я радію!
2015р.Осiнь.
По вулицях...
© Copyright: Харенко Тимофей Николаевич, 2021
Свидетельство о публикации №121052105186
Свидетельство о публикации №121052105186
Рецензии