Нічим крити, так бий колодою.
Так, краще в лоб та на повал.
Навіщо нести туфту, гнилу,
лайном штани ти забруднив.
Що задумався сумно,
мізки набрякли шум у вухах.
Не треба рвати, де дуже вузько,
буває часом, ти не правий.
Землі на всіх зараз вистачає.
орати і донині, коли вистачить сил.
Не треба нам горбів за морем,
але ми своїх не віддамо.
Коли не сьорбати щі личаками,
не все ти знаєш наперед.
Коли занудство міцніше сталі,
миготять тіні, життя пройде.
Героїв, Певна, багато не буває,
а пухнуть різко списки від втрат.
Села нині тихо доживають,
а верхній люд, як злодій і звір *.
* Переклад з узбецької
Pabyk - gfder
© Copyright: Анатолий Волков 58, 2021
Свидетельство о публикации №121052100220
Свидетельство о публикации №121052100220
Рецензии