Александр Тимофеевский. Быть может. Рус. Бел
Я с поезда сойду напропалую
и в чистом поле упаду в траву,
И зареву, и землю поцелую.
Конечно же, ты прав, хоть на луну,
Хоть к чёрту на кулички, но не ближе.
Чем я сильней люблю свою страну,
Тем больше в ней себя я ненавижу.
***
Мабыць, не ў сне, а наяве
Я з цягніка сыду напрапалую
і ў чыстым полі лягу на траве,
Заплачу і зямельку пацалую.
Вядома ж, ты маеш рацыю, як пупавіну,
Хоць за блізкі свет, але не да крыжу.
Чым я мацней кахаў сваю краіну,
Тым больш у ёй сябе я ненавіджу.
Перевод Максима Троянович
Свидетельство о публикации №121051702322