Жінки несли чи миро, чи печаль,
Їм очі застилали дрібні сльози.
Був сірий ранок, дощ, немов вуаль...
Хололо серце, наче на морозі.
Вони хотіли Вчителя ще раз
Побачити, поплакати над тілом
Та диво! Страх жінок потряс: -
Відкритий гроб, а Ангел сніжно- білий
На камені сидить: - "Христос Воскрес!
Його ви не шукайте серед мертвих!"-
Лунає голос, наче грім з небес:
- Смерть відступила! Вже немає смерті!
То ж першими дізналися жінки,
І понесли цю добру звістку світу...
Жінкам вклоніться всі чоловіки,
Вони ж несли не тільки миро - світло!
Жiнкам- мироносицям
© Copyright: Валентина Козачук, 2021
Свидетельство о публикации №121051606833
Свидетельство о публикации №121051606833
Рецензии