Колись давно -
Декілька сотень діб тому -
Стіни були чистими,
Не були кричущо-злими
Або заплутано-розгубленими.
Їхня чистота нагадувала воду чи папір.
Сила думки
Закарбувала гасла на стінах,
І люди жили за ними,
То злітаючи в ясне небо,
То підкорюючи морські хвилі.
Стіни заговорили
Про радість, біль та страждання,
Про пам'ять і співчуття,
І тільки дрібне птаство
Тримало в свідомості
Оксамитову цноту
Білих стін.
Спогад пташки
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121051601789
Свидетельство о публикации №121051601789
Рецензии