Зустр ч через роки
Мить гостинності чудову,
через роки дарує доля,
В Камянець-Подільску знову,
Нас зустрічає тіточка Оля.
Знайоме все, вулиця і двір,
Й будівлі затишної мур,
Лише в квартирі новий звір,
Господарює кіт, прозваний Амур.
Прикмета літ відома,
З їх кількістю зростає ноша,
Плечі, схиляє втома,
Скроні, засіва пороша.
Їх попри зловредну ваду,
Наперекір старінню тіла,
Щирості і доброти приємну ваду,
Тітка зберегти зуміла.
Гостин недовгий час,
Додому жде дорога,
Тіточка і місто, ми покидаєм Вас,
В надії що зустрітись знову буде змога.
Сосновській О, М.
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2021
Свидетельство о публикации №121051502334
Свидетельство о публикации №121051502334
Рецензии
Да, времена такие, что каждый раз прощаемся так, будто бы видимся в последний раз...
Понравилось, спасибо.)
Галина Ярковая-Фирсова 19.07.2021 21:59 • Заявить о нарушении
Понравилось, спасибо.)
Галина Ярковая-Фирсова 19.07.2021 21:59 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.