Если бы ты знал...
То і руки би не подав...
Сумна ця думка і невтішна...
Мені здалося... ти все знав...
Мене б утішило, аби ти
Таку, як є, мене сприймав.
Тоді б хотілося ще жити,
Щоб ти гріхи ті не сприйняв.
Вони живуть в мені від страху,
Що я не в силах щось змінить,
Як ті круки, як чорні птахи —
Не спів в них, туга в них бринить...
Таких, як я, в гріхах, багато —
Нас об*єднав великий гріх —
Глухі...приречені мовчати,
Не помічаємо доріг...
Блукаєм тихо...як сновиди,
Ні "за", ні "проти"...ні гу-гу...
Без слів. без волі, без обиди...
...Гріх тих, хто хибно присягнув...
Свидетельство о публикации №121051501978