Лариса Бекрешева. Осеннее

Ещё не сбросил листьев лес,
Украшен златом,
Взмывают песни в высь небес
Певцов крылатых.

Не оттого ли поутру
Они щебечут,
Что пеньем стылую хандру,
Прощаясь, лечат?

В краю далёком ждёт их рай
Озёр прозрачных,
Высоких пальм зелёный гай…
   Что ж сердце плачет?

И отчего же так болит,
Не отпуская,
Так дорог невесёлый вид
Родного края?

Птенец в тепле и неге рос
Неторопливо,
Искал жучков, ловил стрекоз
И был счастливый!

Пусть миг настал, зовут мечты,
Но он вернётся,
И лес в объятьях немоты
Его дождётся!


     Перевод с украинского Ольги Шаблаковой

_________________

Лариса Бєкрєшева. Осіннє

Ще ліс не скинув літніх шат,
Та на світанні
Під небо вересня летять
Пісні останні

Птахів, що зірвуться за мить
В краї далекі.
Чому ж так болісно щемить
Останній клекіт?

Там, в тих краях, чекає рай
І кличуть радо
Пальм дивовижних зелен-гай,
Озер принади…

Чому ж мелодія журби
Дощем стікає?
Це рідна гілочка верби
Не відпускає!

Тут землю славила в піснях
Щаслива ненька,
Тут вперше вдарило в грудях
Твоє серденько!

Та все ж пора тобі, лети
У вирій, зграє!
А ліс в обіймах німоти
Тебе чекає.