Чудесный твой май

Не один пережит уже май
И минуты той не забыть,
Той ночи... Небесно игривой,
Что ещё тайно душу печёт.
Не пеки, сколько можно, не надо!
Я его уж хотела забыть,
Но опять, василёчки, как небо,
Что во ржи сего лета цветут.
Васильки те - что очи бездонны,
Утонуть в них хотелось и мне,
Чтоб навек эти ночи бес сонны
Отошли и исчезли во тьме.
Где набраться мне столько терпенья,
Столько мужества и столько сил?
Чтоб забыться твой май цветения
Ясны звёзды и берега хил.
Я забуду, а сердце вспомнит
И заплачет, как-будто дитя.
Один раз я так нежно люблю,
Чтоб навеки уйти в забытьё.
(14.05.2021, перевод Веры Стасенко)
ЧУДОВИЙ ТВІЙ ТРАВЕНЬ
.Любов ШЕМЧУК
Не один пережито вже травень,
Та хвилини тії не забуть.
Тії ночі… Небесні заграви,
Що ще потайки душу печуть.
.
Не печіть, скільки можна, не треба!
Я його вже хотіла забуть.
Але знов ті волошки, як небо,
У житах цього літа цвітуть.
.
Ті волошки – то очі бездонні,
В них втопитись хотілось мені.
Щоб навік оті ночі безсонні
Відійшли і сховались в пітьмі.
.
Де ж набратися стільки терпіння,
Стільки мужності, стільки снаги?
Щоб забути твій травень в цвітінні,
Ясні зорі й круті береги.
.
Я забуду. А серце згадає
І заплаче, неначе дитя.
… Лише раз я так ніжно кохаю,
Щоб навіки піти в забуття.
.
© Любов Шемчук