Минає час, минають сірі будні
І день за днем кудись іде, біжить,
А вулиці пусті, а часом – людні.
Життя не марнувать, а й щоб прожить.
Минає час, його ми не зупиним,
А мить за митттю – ближче до кінця,
Але думками швидше часу линем,
За ним нам не відправити гінця.
Минає час, але сліди лишає,
Бувають і глибокими вони,
Безслідно він ніколи не минає,
Лиш має він поняття давнини.
Минає час, він – лікар і порадник,
Попутник той, що з нами завжди йде,
Та як не дивно, але він не зрадник…
Його чомусь не бачимо ніде.
Минає час й зупинок не буває,
У кожного по-своєму він мчить,
Але назад ніколи не вертає.
Хоч мовчки, але кожного він вчить.
Минає час, він змінює відтінки
І нам він барви всі передає,
Не потребує нашої оцінки,
Та саме він оцінку нам дає.
09.05.2021 р.
Минаэ час
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121051403228
Свидетельство о публикации №121051403228
Рецензии