Келих життя випиваю повільно.
Що там зосталось? - ковток.
Книгу листаю, немов божевільна,
Скільки там тих сторінок?!
Кажуть мені, що життя, наче поле, -
Важко його перейти.
Радощі, відчай, зазнала і болю,
З долею завжди на «ти».
А чи кохала? Напевно, кохала...
Очі твоЇ... їх блакить.
Я тебе жадібно, довго вдихала,
Так, що донині болить.
Прикро - з тобою мені не судилось
Випити келих до дна.
Так, я з тобою усім поділилась,
Тільки зосталась одна.
Господи! Наче наснилось. Здавалось,
Ти мій останній ковток.
Але, на жаль, вже для нас не зосталось
Чистих, в житті сторінок.
Келих життя випиваю повільно.
Доля
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2021
Свидетельство о публикации №121051402227
Свидетельство о публикации №121051402227
Рецензии