Досить!
Пташкою, Зелений
Гаю мій, і ще б мовчала,
Якби не твій Геній,
Що навчав мене сюрчанню
У травневі ночі,
Коли місяць - мовосяйність
Дивиться ув очі,
Не запалювала свічі
Душ, палких нестримно,
Не сміялися в обличчя
Жалюгідні рими,
Щоб на нас дивились в вічко,
Як на бліх голімих!
Свидетельство о публикации №121051307832