Досить!

Досить я поцвірінчала
Пташкою, Зелений
Гаю мій, і ще б  мовчала,
Якби не твій Геній,


Що навчав мене сюрчанню
У травневі ночі,
Коли місяць - мовосяйність
Дивиться ув очі,


Не запалювала свічі
Душ, палких нестримно,
Не сміялися в обличчя
Жалюгідні рими,


Щоб на нас дивились в вічко,
Як на бліх голімих!


Рецензии