Жива вода у маминій криниці
Й калина нахилилась край воріт,
Ще й нива золотая колоситься,
Та мама відійшла у інший світ.
Біленька хата, з квітами подвір’я
І потічок ще досі жебонить,
А чорнобривці, наче те сузір’я,
Та радістю вже ранок не дзвенить.
У квітах хата, наче у віночку,
І ясени край хати – вартові,
Та вже не чути мами голосочку,
Птахи співають тільки лісові.
Куди не глянь, то все робила мама,
Тепер і квіти – сироти усі,
Осиротіла біля хати й брама,
Без мами все купається в росі.
Нічого не змінилось біля хати,
Дивлюсь на все – і сльози на очах,
Нема кому мене вже виглядати,
Не піде мама більше по стежках.
Та житиме у серці мама завжди,
Душа болить і біль той не вщуха.
Якби ж то міг, то все, що є, віддав би,
Щоб мамина погладила рука.
06.05.2021 р.
Вiддав би все
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121051104161
Свидетельство о публикации №121051104161
Рецензии