Лариса Бекрешева. Любовь вечна

Твердят мне про любовь: «Она пройдёт!
Проходит всё, и в этом нет сомненья!»
Но мне она – моё сердцебиенье,
Что смолкнет, если чувство пропадёт.

Она – Земли движенье, бег планет,
Далёких звёзд предвечное мерцанье,
Прозрачных ручейков в лесу журчанье,
И пенье птиц, и солнца ясный свет.

Мне без неё откроет двери ад,
Разверзнется глухая бездна ночи,
И дождь тоску и слякоть напророчит,
Сгубив моей души цветущий сад.

Не загаси священного огня!
Да не проникнет в сердце к нам неверье!
Любви бессмертной срока не измерят –
Запомни это и люби меня!

             Перевод с украинского Ольги Шаблаковой
__________________________________

Лариса Бєкрєшева. Кохання вічне

– Проходить все! –так каже нам життя.
Невже колись мине твоє кохання
І погляд твій колись ковзне востаннє,
Спинивши серця радісне биття?

Невже тоді не спиниться Земля?
Невже тоді не згаснуть сині зорі?
Не перервуть свій шлях струмки прозорі?
І Сонце не зажмуриться здаля?

І чорним птахом впаде на плече
Розверзнута глуха безодня ночі,
І дощ світанок сірий напророчить
Й зболіле серце люто посіче.

І біль цей теж колись собі мине…
Не хочу, не пущу у думки звіра!
Хай не проникне в серце нам невіра!
Кохання - вічне! Ти кохай мене!