Художественный перевод 113
И так же разойдемся мы случайно,
Не открывая сердца своего
И оставаясь друг для друга тайной.
Так иногда приснится странный сон,
Как будто невозможное случилось.
И на мгновение взволнован и смущён,
И думаешь: зачем мне это снилось!
Поликсена Соловьёва.
<1899>
Зустрілись ми. Але навіщо ?- Не знавець.
І розійшлися, мов би все це є дрібниця.
Не відкриваючи ні душ, ані сердець.
Одне для одного- неначе таємниця.
Ось так подекуди примариться в ночі,
Що неможливе в сновидінні таки сталось.
І ми бентежні і схвильовані - мовчим...
Чому ж так легко нам в примареннях літалось ?
Олена Ющук
Свидетельство о публикации №121050908454