Моисей Фишбейн Крым. Осень

           Мойсей ФІШБЕЙН

             КРИМ. ОСІНЬ.

Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.
Хмурі химерні хмари. Марні осінні втечі.
Сухотного жовтого листя кволий примарний рух.
У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
Шукаю подиху Вашого, Ваших шукаю рук.
Шукаю голосу вашого, може, його зустріну —
З моря луна долине, — так я зустрів колись,
Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
                Україну —
Країну, яка злетіла над незбагненну вись.
Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.

1972 р. Крим
               
               Моисей Фишбейн

                Крым.  Осень.

Осень.  Хворое море дышит тяжко, неровно,
Черными бурунами, рокотом громовым.
Вот это место встречи с Вами, Лариса Петровна*,
Вот он приют наш горький – хмурый, осенний Крым.

Бегство бесплодное.  Серо-химерные тучи.
Листьев, скользящих лениво, чахотный недуг.
В море и в шторме, в прибое, в ознобе тягучем
Ваше дыханье ищу и тепло Ваших рук.

Может быть, голос Ваш снова откуда-то свыше
Сможет эхом сквозь бурю до меня донестись.
Снова я Лесю, мою Украинку услышу,
Лесю мою –
                Украину,
Взлетевшую ввысь.

В ветре осеннем ищу Ваше вещее слово.
В стылом Крыму ищу Вас, пророчица Мириам.
Осень чахотная виснет облогой свинцовой.
Гром ощетинил волны, спать не дает морям.

1972 год. Крым 

*Лари;са Петро;вна Ко;сач-Кви;тка (1871 – 1913).  Псевдоним – Леся Украинка, выдающаяся украинская поэтесса.  Она тяжело страдала от костного туберкулеза, часто приезжала в Крым, чтобы там лечиться.