Соняшник

ПІСНЯ ПРО МОЄ СОНЯШНИКОВЕ ДИТИНСТВО
Ця пісня моя, пісня колискова,
Про соняхи у полі за селом.
Молитва, мантра,  казка. Це розмова
По те, що у житті моїм було.

Я обнімаю соняшник руками,
Щоби вдихнуть свого дитинства смак.
Там сонце, квіти,  рідні,  тато й мама.
Там все було насправді,  саме так.

Забуті вулиці села, де народилась.
І хата,  що давно уже пуста.
В ній вікна сумом тихим похилились,
Неначе очі. Хата-сирота.

Я обнімаю соняшник руками,
Щоби вдихнуть свого дитинства смак.
Там сонце, квіти, рідні,  тато й мама.
Там все було насправді,  саме так.

Ця пісня моя, радісна і тиха,
Колише серце, розум сповива.
Цей соняшник - моя дитяча втіха.
В нім думка щира квітне і жива.

Я обнімаю  соняшник руками,
Щоби вдихнуть свого дитинства смак.
Там сонце,  квіти,  рідні,  тато й мама.
Там все було насправді,  саме так.

ЕНіКА і спогади про раннє дитинство,  маленьку хатку край села, на березі соняшникового поля. Травень 2020