Апрель запоздалый

#двомовне
#на_двух_языках

***
Досі не чути ні жаб, ні зозулі,
Сонна весна, тільки тиша не спить.
Небо у квітні – повітряна куля:
Видихнеш – зірветься з нитки блакить.

З вірою: холодно – це не навмисно,
З вирію наче, зривається сніг.
Сад крижане приміряє намисто,
Вишня тремтить з квіточок і до ніг…

Світло – замріяний сніг на долоні,
Змерзлі думки, наче стиглі грудки…
До білизни приміряються скроні,
Не примиряються з льодом рядки.

Тільки невпинного сонця кульбаба
Пнеться крізь зоряний щільний будяк,
Поки в болоті не зойкнула жаба,
Поки не свиснув за річкою рак.

Ірина Юрчук

......................

***

Немы лягушки, кукушки недужны,
Сонной весной тишина лишь не спит.
Небо в апреле – что шарик воздушный:
С нитки сорвётся, подуй – улетит.

В сад ледяные рассыпались бусы,
Вишне дрожать от соцветий до пят.
Верится в лучшее – холод попустит,
Вертится шарик заснеженный вспять...

Свет – замечтавшийся снег на ладони.
Яблонев цвет – сединой на виски.
Свыкнется глаз с белизною бездонной,
Дрогнет упругая ветка строки...

Зря что ли солнце цветёт одуваном,
Рвётся сквозь дыры в тернистых мирах.
Стерпится – жабка споёт за туманом,
Слюбится – свистнет за речкою рак.