Переклад

***
Мій мармуровий муар – темний летючий батик –
Візьмеш, як теплий дар, біля метро «Хрещатик».
Будеш шептати мені дивні слова на бульварі,
Сонячний дощ продзвенить від «Арсеналу» до Лаври.
Мармур, морозиво, рай, рики автобусів-ретро…
Серце моє не край! Слухай, метр; це чи м;тро?
Мармур твоїх долонь, позирк юного мавра…
Темних очей вогонь і в піднебессі – Лавра.
Шлейф ароматів терпких, чорні ошатні ряси,
Відблиск гіркої ріки, погляд чудний, прикраси.
Вирва освітлених площ. Падає плащ з муару.
Вже віддаляється дощ краплями по тротуару.
Трепетний ніжний жест… Темні довкола маври.
Як мерехтливий хрест, в небі зимовий жайвір.
Плаче про квіти й любов, як про омегу і альфу,
Наче в небесний альков вкинули навхрест ш;рфи.
Там, де квітує мак, де розкошують коханці,
Все вже давно не так і простуджені пальці.
Ой, не питай про сніг, шарф мармуровий не гріє,
Наче сумний оберіг мармуровіє.
Темний хрещатицький шлейф білих авто туземних
Поміж зимових алей стежить за нами недремно.
Десь мармеладний джем, десь шоколад гіркавий,
Десь мій осінній щем буде тобі до кави.
Майво любовних слів, майво любовних літер,
Ніби примха богів, ніби муаровий вітер…

Світлана Короненко

***
Мраморный мой муар – тёмный летящий батик –
Примешь как тёплый дар возле метро "Крещатик".
Дивно прошепчутся дни, стихнут слова на бульваре.
Солнечный дождь прозвенит
От "Арсенала" до  Лавры…
Мрамор, мороженный рай, рыки автобусов-ретро…
Сердце мне не кромсай. Слушай, метрО или мЕтро?
Мрамор – твоя ладонь, взгляд молодого мавра…
Тёмных очей огонь и в поднебесье – Лавра.
Шлейф ароматов мирских, будней нарядны рясы.
Отблески горькой реки, взглядов чуднЫх проказы.
Площадь насквозь пройдёшь. Падает плащ, муаров.
И отдаляется дождь каплями по тротуару...
Трепетный нежный жест…  Мавра фантом ли, призрак...
В небе мерцает крест в жаворонковой призме.
Плачет любовь о цветах, как об омеге и альфе,
Будто бы в высь впопыхах бросили накрест шарфы…
Там, где пылает мак, где прорастают  двое,
Всё  уж давно не так, пальцы теряют волю…
Не береди тот снег, мраморный шарф не греет,
Берег ли, оберег в рамах печальных реет…
Тёмный крещатиков шлейф белых авто туземных
Меж продувных аллей зимы парят надземно.
Дня мармеладный джем, ночь шоколадом горьким.
Грусти осенней крем к кофе нам подан бойко...
Всплески любовных слов, литеры ль мемуаров,
Прихоти ли богов, ветер ли, лёт муара…

Переклад з української – Ірина Юрчук