Переклад

***
Така тонка любові лінія,
неначе ниточка із інею.
Не ворожи, не ворожи мені
на світлому моєму імені.
І не дивись очима зимніми,
очима зимніми, аж синіми
туди, де двері нам зачинені
і час, як музика, зупинений.
Така тонка любові лінія,
неначе ниточка із інею.
А в небі хмарами повільними
минуле пролітає тінями,
неначе шлейфами весільними,
і медом пахне, й трохи динями,
і снігом - упереміж з ливнями,
де мокрими були ми й дивними.
Така тонка любові лінія,
неначе ниточка із інею.
Давно адреси наші змінені
і спогади запавутинені.
Й лише за темною стежиною
терпко-солодкою калиною
горять вуста мої розсміяні,
снігами білими завіяні.
Така тонка любові лінія,
неначе ниточка із інею.
У граді темному й камінному
в повітрі теплому і тлінному,
неначе фарбою кармінною,
ім’я моє горить провиною.
Не ворожи, не ворожи мені
на світлому моєму імені!
Така тонка любові лінія,
неначе ниточка із інею…

Світлана Короненко

***
Ложбинка, ход любовной линии,
Как будто ниточка из инея.
Не ворожи и не кружи меня
На белоснежном свете имени,
И не смотри глазами зимними,
Глазами зимними, аж синими,
Туда, где время обессилено,
Лишь музыка не обескрылена.
Тончайший ход любовной линии,
Как будто ниточка из инея.
Былых полётов тени длинные,
Где в небе облака подсинены,
Где платья свадебно-счастливые,
День мёдом весь пропах и дынями,
И снегом вперемешку с ливнями,
Застал нас мокрыми и дивными...
Тончайший ход любовной линии,
Как будто ниточка из инея.
И адреса покрыты тиною
Средь памяти запаутиненной…
И лишь за тропкою полынною,
За терпко-сладкою калиною,
Горят уста мои жасминово
Среди снегов, что сплыли, минули.
Тончайший ход любовной линии,
Как будто ниточка из инея.
И в тёплом воздухе карминовом,
Дома, где сумерки каминные
Преклонят голову повинную
И имя выгорит провиною…
Не ворожи и не кружи меня,
Пусть свет в моём хранится имени.
Тончайший ход любовной линии,
Как будто ниточка из инея.

Переклад з української - Ірина Юрчук