Иду домой... Людмила Юферова

Iду додому
http://stihi.ru/2019/12/05/6999
Людмила Юферова
-------------------------------


Грають вітрів степових
невгамовні органи,
Березень кволий
тепла ще до нас не приніс.
Їду додому…
Дороги хворіють на рани,
Душу хвилює
тяжка аритмія доріг.

Дивляться в очі
посадок сумні монохроми,
В небі втопили
гілок пересушений хмиз.
Грузько присіли
селянські злиденні хороми,
Сірі вітрила дахів
опустилися вниз.

Геца автобус,
 він, певно, дідусик за віком,
Хрипне мотор,
як ото у полях трактори…
Боляче й сумно
від пусток і вибитих вікон,
Злидні й розруха
надійно обсіли двори.
Сірі поля
розбігаються до небокраю,
Схудлі посадки
не створюють їм перешкод.
Влада столична
не зна, як отут відбуває
Карму болючу
простий український народ.

Їхня держава-столиця –
то інша держава,
Статки мільярдні,
розваги, заморський едем…
Їдем додому…
Вибоїни, ями, канави…
Їдем, трясемося…
Владних бандитів клянем.

****************************

В`етров степных голоса,
будто в церкви органы,
март ещё слабый
и нам не приносит тепла.
Еду домой ...
И  дороги  болеют, как раны,
их аритмия
душе моей так тяжела.


Смотрят в глаза
мне посадок былых монохромы,
в небе утоплены
ветки сухие, сплелись…
Тяжко присели
сельчан обедневших хоромы,
серые крыш паруса
словно спущены вниз.

Скачет автобус,
дедусь он по возрасту, видно.
Хрипнет мотор,
так в полях трактора  дребезжат.
Больно и грустно
от пустошей, окон разбитых.
Бедность,  разруха
надежно осели в дворах.

Серость… Поля
разбегаются до  небокрая,
хилость   посадки
защиты полям не даёт.
Власть из столицы
не  знает, как тут  очищает
карму больную
простой украинский народ.

Их государство-столица -
другая держава,
им - миллиарды,
забавы с заморским  житьём…
Едем домой ...
Через вмятины, ямы, канавы…
Едем, трясемся ...
И властных бандитов клянём.