день н ч на тому св т
і день і ніч у темноті,
а може з сонцем у зеніті
у вишині та довготі
ширяєш серед райських квітів,
у безсвідомім завитті.
лиш ми живі у позамежжі
у ширмі стоншеній в нулі.
та вже не добрі і не злі,
як птахи душі на гіллі,
поглянь й не бачиш, бо у сні,
я йду в спіралевидні стежки
Свидетельство о публикации №121050803340