Прилітала лебідь на Озерце.
Цілувала кришталеве серце.
Заглядала в сині-сині очі
І пірнала в душу до півночі.
В небо біла лебідь піднімалась
Чистоти його крилом торкалась,
І кружляла доки хватить сили.
І тепла у зірочок просила.
Та не гріє світ зірок холодних.
Що робити? Де тепла шукати?
То ж зверталася до сил природніх: -
Дай тепла мені, Природо Мати,
Принесу його Озерцю вдосталь,
Крига зійде, запалає серце,
Проросте із лілій білий острів,
Стану квіткою я в тім Озерці...
Біла квіта - Лебідь легкокрила,
Віддала Озерцю свої сили.
Коливається у чистих водах...
Не зривайте ви тієї вроди.
06.05.21
Калініна ЛІ
Лебiдь i Озерце
© Copyright: Лариса Калинина-Харламова, 2021
Свидетельство о публикации №121050605525
Свидетельство о публикации №121050605525
Рецензии