Сріблясті роси впали на покоси,
Неначе перли, всюди розляглись,
А пасма срібла впали вже на коси,
Мов білі коні, в упріж запряглись.
Сріблясті роси виграють на світлі,
Здається – кришталем вони дзвенять,
Вони чудово вписані в палітрі,
Їх ніч-чаклуня вчилась розсипать.
Сріблясті роси в місячному сяйві,
Мов діаманти в розсипі, блищать,
Вони в нічному зоряному грайві
У себе вміють швидко закохать.
Сріблясті роси – стрази-дивоцвіти,
Та їх на тацу сонечко збира,
Вночі купають запашнії квіти,
Тому що день – не їхняя пора.
Сріблясті роси зібрані у килим,
Купатись в них, щоразу в них тонуть,
Пройтися ними у обіймах з милим
І насолоду трепетну відчуть.
20.04.2021 р.
Срiблястi роси
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121050604638
Свидетельство о публикации №121050604638
Рецензии