Холодная монета Луны... Артур Грей Эксквайр

Холодна монета Мiсяця
Артур Грей Эсквайр
http://stihi.ru/2021/03/20/912
--------------------------------


          «Березень – швидкоплинна тінь,
           Січень.
           У моїх старих, наче Небо, зіницях…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)


Я збираю в діряву торбу метафор
Тіні весни Петрарки –
Цегляної квітки Етрурії,
Хвилинами чужих анемон Тоскани –
Квітів холодного вітру
Босоногої Мнемозини –
Дочки Урану, сестри Океану,
Діви старої, очі якої стали прозорі
У відблисках Місяця – срібного флорина,
Що раптом викотився на стару скатертину Неба:
Він загубив. Хто ж іще. Більше нікому.
Хотів кинути – вічній жебрачці Ночі:
Ver cinereo tectum velamine
Nox rimosas mus. –
А ми це повторюємо,
Шепочемо наче молитву,
Наче закляття весталки,
І своїми очима – старими як світ –
Які вже все бачили –
Поспішаємо поглядом
За тінями березня – замерзлого зайця,
Що тікає назустріч колючому снігу:
Туди, де птахи дзьобами довгими
Пишуть в повітрі сонети
І трохи прози – бо березень, березоль –
Час, коли все тимчасове:
Навіть дерева плачуть,
Навіть квіти – шматочки блакиті,
Навіть срібний флорин Місяця
Не для нас. Для Атіса – царя Меонії,
Батька Тірсена.

**********************************

          "Март – быстро мчащаяся тень,
           Январь.
           Он в моих старых (пустых), словно Небо, зеницах ... »
                (Федерико Гарсиа Лорка)

Я сбираю в дырявой торбе метафор
Тени весны Петрарки -
Кирпичный цветок из Этрурии,
Минутами чужих анемонов Тасканьи -
Розы холодного ветра
Босоногой той Мнемозины,
Что дочь Урана, сестра Океана,
Старая дева, очи которой стали прозрачными
В отблесках лунных – флорине серебряном,
Внезапно выкатившимся на старую скатерть Неба:
Он их сгубил. Кто ж еще. Больше некому.
Хотел дать его - нищенке вечной Ночи:
Ver cinereo tectum velamine
Nox rimosas mus.* –
А мы всё повторяем то,
И шепчем как будто молитву,
Словно заклятье весталки,
И своими глазами - старыми как мир -
Что уже все видели -
Всё спешим угнаться взглядом
За тенями марта – замерзающим зайцем,
Что несётся  навстречу колючему снегу:
Туда, где птицы клювами длинными
В воздухе пишут сонеты
И малость прозы - ведь март - просто март, лишь март -
Время, где временное всё,
Даже дерева плачут,
Даже цветики - части лазури,
Даже лунный флорин  с отблеском -
Не для нас. Для Атиса - царя Меонии,
Отца Тирсена.

----------------------

*) Перевод с латыни - о Луне (автор мне  не известен):

   "Весенняя серая вуаль
    Ночная дырявая мышь."