2018 г

Було свято по «земным законам»,
Дев’яте травня – переможний час.
Плаче Харків поминальним дзвоном,
Доля йде мов скривджена повз нас.

Україні вже не до культури,
Гинуть кращі дочки та сини,
«Гради» палять, б’ють гармати-дури,
Героям смерть вручає ордени.

Правда, віра проти смерті ви безсилі?
Вищий суд, не в ньому тепер суть,
Мирний мешканець, не опинись в могилі,
Вздовж провалля бідолашного ведуть..

В країні, де АТО, там йде розплата,
Неправий суд бойовики вершать,
Донбас в огні, б’ють «Гради» і гармати,
В Криму без світла мешканці сидять.

Я мрію, браття, що нам знову,
Спалахне зіронька щасливого життя,
Співатимуть матусі колискову,
І прийде благодатне майбуття.

Мій край, з дитинства був ти рідним,
Від моря Чорного до Ворскли і Дінця,
Я тут зростав, тебе я буду гідним,
Клянусь вам, друзі, віддані серця!

Когось дратує, заздрить хтось,
Іде війна, а «Нива» вірші складає…
Невтямки є таким чогось,
Що мира Батьківщині ми бажаєм!