У тій долині, де росла верба
Там стояла дівчина молода
Волосся аж до пояса спадало
І вітерець, мов гілочку гойдало.
Вона на шлях усе вдивлялась
Чекала милого свого
Чекала, та того не знала
Що він її покинув вже давно.
Та серцю не можна приказати
Що не потрібно вже чекати
Бо він милується з другою
Так, як милувався із тобою.
Ну що ж, така дівоча доля
Гірка, немов билинка з поля
І нам потрібно волю мати
Щоб не дати себе зламати.
У тий долини, де росла верба
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2021
Свидетельство о публикации №121050406600
Свидетельство о публикации №121050406600
Рецензии