Поезiя i пiсня будуть жить
У них душа і серця мого дзвін,
Недуга побороти їх не зможе,
І пробую я знову взять розгін.
На все, що є, то лиш Господня воля,
І борюся, мій друже, що є сил,
Хоч гнуся я, буває, як тополя,
Й недуга повела мене на схил.
Піднімусь я, хоч крилець я не маю,
Бо спрага є ще жити і творить.
За це щоразу Господа благаю…
Не звикла я здаватися і нить.
Кохати і творити хочу дуже,
У радощах серденьку потопать.
Хай там недуга що не втне, не вструже –
Від свого я не буду відступать.
Творитиму поезію і пісню,
Робити це не втомлюсь, не спинюсь,
Карабкаюсь в молитві, друже, звісно…
Бажанням ще творити я повнюсь.
Злітатимуть птахами в піднебесся
Й хвороба їх не зможе зупинить,
До мого слова серцем доторкнешся
І разом будем знову ми творить.
Бринить душа й народжується слово,
У серці все мелодія звучить –
Взяла я аркуш і пишу я знову.
Поезія і пісня будуть жить!
04.05.2021 р.
Свидетельство о публикации №121050406497