Лебiдонька

Ростуть над ставом верби кучеряві,
Росте над ставом сивий верболіз,
І світять в небі зорі золотаві –
Їх місяченько висипав з валіз.
Колише вітер й коси розплітає
Ще й про кохання стиха гомонить,
Моя лебідка плаває-чекає,
І серце у чеканні стугонить.

ПРИСПІВ

Я знаю чого дуже хочу,
І знаю чому я вже йду,
Ще й доленьку я напророчу – 
Та й щастя своє десь знайду.
І знаю чому кудись лину,
Ой знаю я добре чому.
А милу, кохану, єдину
У серце своє я прийму.
Та й крила свої я розправлю
І лебедем я понесусь,
Крило я коханій підставлю,
В дорозі я не зупинюсь.
Бо серце моє відчуває –
Лебідка чекає мене.
Й кохання летіть заставляє,
Ніколи воно не засне.

У місяця лебідонька питає,
Надію срібнолистий подає,
Вона тужливо кличе-виглядає,
Кохання сили й віри додає.
Ще трішечки й лебідоньку обійму
І серце перестане стугоніть,
Пір’їнкою з гніздечка я підійму
І щастям будем завжди пломеніть.

ПРИСПІВ

04.05.2021 р.