Латаття Nuphar luteum

Я стою під Богом.
Стою на кріселку.
Платтячко убоге,
 А в душі – веселка!

Ця світлина давня, –
Весна та ті сльози…
Й дідусеві ставні,
Й бабусині лози…

І жовтеньке плаття…
Чорно-біле фото.
Платтячко-латаття…
Хто ж на нім ти? Хто ти?

Нерозкрита квітка?
Лопушняк жовтенький?
Фото – твоя клітка.
В ній – завжди маленька.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2021
03.05.2021
10:09
м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.


P.S. "Я спечу хлібину із насіння квітів..." - слова однієї з моїх поезій. Аж через надцять років стало й для мене відомо, що це за квітка та що це за насіння, яке має надприємний присмак та використовувалось для випіканння хліба ще у Стародавній Греції.

А ще у Стародавній Греції квітка латаття була символом краси і красномовства, а також були поширені розповіді про людей, що харчуються лотосом, — «лотофагів». Така розповідь приведена поетом Давньої Греції Гомером в «Одіссеї». 

Північноамериканські Індіанці створили гарне сказання: латаття утворилося з іскор, які впали з Полярної і «Вечірньої» зірок у той час, коли вони зіткнулись, сперечались між собою через володіння стрілою, яку у хвилину смерті пустив в небо великий індіанський вождь.

Отак навіть я вічно розгадую свої рядки... А кожний може бачити у них щось своє. Будь яке мистецтво - це загадка не на один вік.