Додому

1.
Говорив їй ну що ти ну що ти, мала, не плач, облиш
Викинь всі його речі. Або відправ новою поштою
Подивись який сильний вітер нині, який густий сивий сніг
Віддай мені трохи болю, відсип мені свого попелу

2.
Я роздую його, я знаю як, і ми разом поїдем
Із цього міста, яке безнадійно хворе
Кинемо все, як у тій пісні, діждемось весни
Купимо скутер щоб їздити до моря
Ти зможеш спокійно читати нарешті художні книжки
Я буду заварювати білий чай. І забиватиму нам цигарки

3.
А вона заучила мене наче просто вірш
Як метричну схему: довгий-короткий-короткий
Ніби навмисно хотіла зробити ще гірше
Переплила наче річку, у скроню поцілила
Понаписувала моїм друзям цитати із треків
І якісь свої відьмачі секрети
Щоб мати свідків — казала — як на весіллі

4.
Посварилася з рідними, в першу чергу із татом,
Далі — із чоловіком сестри, бо він дійсно кончений.
Сиділа і вчилася якнайдовше не видихати,
Курила, ховалась від них усіх у мене на кухні
Боялась лише того, що позвонить мама,
Тому не знімала слухавку,
і вимкнула сповіщення у телеграмі.
Розбила у ванній зеркало, мій затишний світ і керамічний кухоль.

5.
Я знав що цього січня із нею щось сталося
Просив її тому лише щоб трималась міцніше
І говорив, що залежності завжди обертаються шрамами
Що треба спати не менше семи годин, їсти жирну їжу
І не зайобувати нікого, крім психолога, своїми драмами

6.
Проте вона все співала свої снобські метричні схеми
Підрізала волосся, засинала напівнепритомна,
Відважно крутила і розкладала по кишенях наплічника сигарети
Щоб потім, коли забракне слів, коли скінчаться сльози і навалиться зрештою втома
Сказати, що друже, рідний, я поїду, да, я ж уперта,
Але поїду без тебе. І поїду нарешті додому.