Наташа Минковская. Об осени и не только. Рус. Бел
на глазах отощают леса,
ветер дымом забьёт под завязку дворы
и листвой подожжёт небеса.
Будут яблоки поздние малость кислить,
паутина цепляться за дверь.
Будет вновь человек и грустить, и любить,
и метаться, как загнанный зверь.
Облака разродятся – и выпадет снег,
сквозняки снимут брошенный сад.
Вот и год пролетит. Был, казалось, и нет,
и не будет возврата назад.
Пра восень і не толькі
Ўвысь паднімуцца птушкі, і вогнішчы да пары,
на вачах зблажэюць лясы,
вецер дымам заб'е пад завязку двары
і лістотай падпаліць нябёсы.
Будуць яблыкі познія крыху кісліць,
павуцінню чапляцца за дзвер.
Будзе зноў чалавек і журыцца, і любіць,
і кідацца, як загнаны звер.
Разбягуцца аблокі - і выпадзе снег,
скразнякі знімуць кінуты сад.
Вось і год праляціць. І заьудзецца сленд,
і не будзе звароту назад.
Перевод Максима Троянович
Свидетельство о публикации №121050303082