Наді мною в небі – чотири хмари.
Біла, сіра, чорна і незнайома.
Я їх часто бачу над моїм домом
ці чотири хмари – мої примари.
Я давно впізнвав мої хмари: біла –
то дитинство світле моє далеке
з того часу, як принесли лелеки,
як бабуся казочки шепотіла.
Сіра хмара – вона не погана зовсім,
просто в ній ті сумніви, що тривожать,
просто в ній той сум, що я був молодшим,
а тепер вдивляється в очі осінь.
Чорна... А для чого про хмару чорну?
Це – все те, що я назавжди закреслив,
не люблю і згадувати про стреси,
я у сіре й біле чорну загорну.
А четверта хмара – моє незнане,
ті мої надії, які ще будуть...
Я вдивляюсь в небо... Так роблять люди –
мрієм в те, що буде хороше з нами...
Надi мною в небi - чотири хмари
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121050107907
Свидетельство о публикации №121050107907
Рецензии