Нехай висить!.. То милість, а не страта.
Життя не знає іншого кінця
ні в нього... ні в Каяфи... ні в Пілата...
Люба душа - печатка для мерця,
не більше... Хтось шукав між слів надію...
комусь здалось, що віра у любов
у підсумку божественному змиє
таку людську, як виявилось, кров...
а хтось вбивав... себе... чи інших в собі...
чи просто інших... Доля ж не дурна,
і добре знає, хто лежить у гробі,
а хто шука сріблястого руна
за шанс у задзеркалля повернутись
і оминути власний ешафот...
Нехай висить!.. Життя і є - спокута!
А смерть, то так - невдалий поворот
шляху від сну до рими на безсмертя...
І те, що хтось, зірвавшись з сміху в плач,
себе розпне на ранок спересердя,
то не біда... Пробач йому!.. Пробач...
Бо все давно написано сльозами
і не зітреться гумкою століть...
Нехай висить... висить один між нами,
що вічність знов вимінюють на мить...
Остання рима
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121050104511
Свидетельство о публикации №121050104511
Рецензии