Карантинно порожн автобуси
проїзджають безцільно собі.
Підеш пішки не маючи голосу,
розченившись у людній юрбі.
І чого ж його, десь, поспішати?
Час послухати співи пташок.
Душу вирвати крізь сірі ґрати.
Подрібнити думки в порошок
Свидетельство о публикации №121050103290